03.03.2014

Біографія Григорія Квітки-Основ’яненка

Григорій Квітка-Основ’яненко - український прозаїк, драматург, новинар, літературний критик і культурно-громадський діяч; засновник художньої прози та жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі - народився 18 (29) листопада 1778 року в с. Основа поблизу Харкова у дворянській родині, що походила з козацької старшини, відзначалася високим культурним рівнем.

У маєтку був свій Основ’янський аматорський театр, де грав комічні ролі Г. Квітка, оркестр, художня галерея (де серед інших полотен талановитих художників зберігався портрет відомої поетеси й співачки Марусі Чурай).

Маєток Квіток був своєрідним культурним центром на Слобожанщині. Предки його обіймали високі старшинські посади в українських козацьких полках Слобожанщини. Дід по батькові був полковником Ізюмського козацького полку. Батько служив харківським городничим, перебував у дружніх стосунках з кошовим отаманом Чорноморського козацького війська А. Головатим, із Г. Сковородою, котрий любив бувати в родині Ф. Квітки. Мати Квітки пізніше була однією із директрис харківського Інституту шляхетних панночок.

Г. Квітка здобув домашню освіту, навчався в школі при монастирі. Потім служив комісаром у народному ополченні (1806-1807), директором Харківського театру (1812), був повітовим предводителем дворянства (1817-1828), совісним суддею, головою харківської палати карного суду.

Проживши все життя в Основі під Харковом або в самому Харкові, Квітка-Основ’яненко брав участь в усіх важливих культурно-освітніх починаннях: став одним із засновників Товариства благодіяння, Інституту шляхетних панночок у Харкові, був ініціатором заснування журналу «Украинский вестник», альманахів «Утренняя звезда», «Молодик» та співпрацював у них, учасником заснування першої публічної бібліотеки в Харкові, перебував у творчій співдружності з колективом Харківського театру, став одним із перших істориків українського театру (стаття «История театра в Харькове»). Йому було надане звання члена Королівського товариства антикваріїв Півночі (Копенгаген).

Григорій Квітка-Основ’яненко

Свої ранні фейлетони, статті, жартівливі вірші (10-ті – початок 20-х років 19 ст.) Квітка-Основ’яненко публікував переважно в харківській періодиці («Украинский вестник», «Харьковский Демокрит», «Харьковские известия»), деякі твори – в «Вестнике Европы».

Серед п’єс 1820-1830-х років – «Приезжий из столицы, или Суматоха в уездном городе» (написана 1827, опублікована 1840), «Дворянские выборы» (1828), «Турецкая шаль» (1829), «Ясновидящая» (1830, не була опублікована через цензурну заборону).

Талант Квітки-Основ’яненка як українського письменника найповніше виявився в художній прозі. Після першої повісті «Маруся» (1832) Квітка створює ще ряд повістей і оповідань, що вийшли двома збірками («Малороссийские повести, рассказываемые Грыцьком Основьяненком»; книга перша – 1834, книга друга – 1836-1837).

Художня проза Квітки-Основ’яненка поділяється на дві основні групи: бурлескно-реалістичні оповідання та повісті; сентиментально-реалістичні повісті.

До першої групи належать, зокрема, гумористичні оповідання «Салдацький патрет» (1833), «Мертвецький Великдень» (1833), «От тобі і скарб» (1834), «Пархімове снідання» (1841), «Підбрехач» (1843), а також гумористично-сатирична повість «Конотопська відьма» (1833).

Серед сентиментально-реалістичних повістей Квітки-Основ’яненка – повісті «Маруся», «Козир-дівка» (1836), «Сердешна Оксана» (1838), «Щира любов» (1839).

В останніх роках творчої діяльності Квітки-Основ’яненка виявляється його тяжіння до новелістичних принципів жанротворення («Перекотиполе» (1840), «Малоросійські билі» (1842)).

У 1835 створює соціально-побутову комедію «Сватання на Гончарівці», у 1838 – «Шельменко-денщик» (написана російською мовою, центральний персонаж – Шельменко – говорить українською).

Серед численних прозових творів Квітки-Основ’яненка, написаних російською мовою, вирізняються сатиричні романи «Пан Халявський» та «Жизнь и похождения Петра Степанова, сына Столбикова», повіст «Ганнуся», «Панна сотниковна», «1812 год в провинции», оповідання «Званый вечер» із задуманого циклу «Губернские сцены», сатирично-художній нарис «Головатый», близька за жанром до фізіологічного нарису повість «Ярмарка», фізіологічний нарис «Знахарь».

Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко помер 8 (20) серпня 1843 року в Харкові.

Біографія

Твори