Леся Українка. I все-таки до тебе думка лине
I все-таки до тебе думка лине.
Мiй занапащений, нещасний краю.
Як я тебе згадаю,
У грудях серце з туги, з жалю гине.
Сi очi бачили скрiзь лихо i насилля,
А тяжчого вiд твого не видали,
Вони б над ним ридали,
Та сором слiз, що ллються вiд безсилля.
О, слiз таких вже вилито чимало, —
Краïна цiла може в них втопитись:
Доволi вже ïм литись, —
Що сльози там, де навiть кровi мало!
Твори
Критика
