16.02.2017
Леся Українка
eye 603

Пам’яті Лесі Українки. Михайло Грушевський

Пам’яті Лесі Українки. Михайло Грушевський

Вступне слово, сказане на засіданні Українського наукового товариства, присвяченім нам’яті Лесі Українки

На протязі одного року такі безмірно тяжкі утрати – після творця нашої музики зійшов з сього світу величний майстер нашої белетристики, а за ним – поет, що виніс нашу поезію на висоти вселюдських символів, вічних проблем світового життя. Кожда з сих утрат була незмірно болюча по-своєму, нічим не нагороджена, бо перетинала життя ще не пережите, творчість іще не скінчену.

Але ті великі творці українського мистецтва принаймні встигли виявити свій творчий зміст. Тут же творчість перервана, коли вона, очевидно, тільки підіймалася до верхів своїх. Свою поетичну творчість покійниця почала рано, і вже перші 10–15 літ поставили її в перші ряди сучасної поезії. Одначе тільки в останнє п’ятиліття починається сей величезний, нестримний поступ її, якийсь титанічний хід по велетенських уступах, не рушених ніякою людською ногою, де кождий крок, кождий твір означав нову стадію, відкривав перед очима громадянства нашого все нові перспективи мислі, все нові обрії образів.

Глибоко національна в своїй основі, всім змістом своїм зв’язана нерозривно з життям свого народу, з переживаннями нашої людини в теперішню переломну добу, ся творчість переводила їх на грунт вічних вселюдських змагань, уясняла в їх світлі й зв’язувала з одвічними переживаннями людськості. Наше громадянство не встигало йти за сим захоплюючим, бурним потоком натхнення, сею блискучою панорамою образів, що розверталася перед ним; сей високий рівень ідей, на який вела творчість Покійної, був незвичайний для його ширших кругів.

В інших обставинах, ніж ми живемо, її твори переходили б в вибрані круги світової інтелігенції, знаходили б тут тонких цінителів і адептів. Маємо таке враження, що ще кілька кроків далі – і Покійниця сказала б світовій літературі нове слово, котре зісталося б у ній вічним. Смерть перервала сю путь у вселюдські простори. Але для нашого письменства і те, що вона встигла дати, зістається вічним даром, новою стадією розвою, історичним моментом в нашім культурнім, національнім поступі.

Вічна подяка, вічна пошана належить його творцеві.


Примітки

Перша публікація: ЛНВ. – 1913. – Т. 64. – Кн. 10. – С. 10 – 11. Це – вступне слово, виголошене на засіданні Українського наукового товариства, присвяченім пам’яті Лесі Українки.

Подається за першодруком.

після творця нашої музики – тобто М.Лисенко, який помер 6 листопада 1912 р.

зійшов з сього світу величний майстер нашої белетристики – йдеться про М.Коцюбинського, який помер 25 квітня 1913 р.

поет, що виніс нашу поезію на висоти вселюдських символів – тобто Леся Українка, яка померла 1 серпня 1913 р.

поетичну творчість покійниця почала рано – перший вірш «Надія» Леся Українка створила 1880 p., коли їй було 9 років.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2008 р., т. 11, с. 328.

Читати також


Вибір редакції
up