Леся Українка. ​I все-таки до тебе думка лине

I все-таки до тебе думка лине.
Мiй занапащений, нещасний краю.
Як я тебе згадаю,
У грудях серце з туги, з жалю гине.

Сi очi бачили скрiзь лихо i насилля,
А тяжчого вiд твого не видали,
Вони б над ним ридали,
Та сором слiз, що ллються вiд безсилля.

О, слiз таких вже вилито чимало, —
Краïна цiла може в них втопитись:
Доволi вже ïм литись, —
Що сльози там, де навiть кровi мало!

Біографія

Твори

• Contra spem spero
• I все-таки до тебе думка лине
• Стояла я i слухала весну

Критика

• Античні мотиви у творчості Лесі Українки
• Леся Українка і українська поезія початку віку
• Особливості творчого методу Лесі Українки