Кассандра
ДІЯЧІ:
К а с с а н д р а — дочка троянського царя Пріама, пророчиця, жриця Аполлона.
П о л і к с е н а — її сестра, молода дівчина.
Д е ї ф о б — її найстарший брат, ватаг військовий.
Г е л е н — другий її брат, віщун і жрець.
П а р і с — наймолодший брат Кассандри.
Г е л е н а — жінка спартанського царя Менелая, що втекла з Парісом у Трою.
А н д р о м а х а — жінка Гектора, брата Кассандри.
| Л е в к е Х р і з е А й т р а К л і м е н а К р е у з а | рабині Андромахи. |
Стара рабиня Поліксенина.
Д о л о н — молодий троянець, колишній наречений Кассандри,
О н о м а й — цар лідійський, що сватає Кассандру.
| 1-й вартовий 2-й вартовий 3-й вартовий 4-й вартовий | сторожа міста Іліона в Трої. |
Флейтист.
К і т а р и ст.
С і н о н — еллін, шпигун.
А г а м е м н о н А т р і д — цар аргоськнй, найстарший ватаг ахейського війська.
| М е н е л а й А т р і д — брат його, цар спартанський О д і с с е й — цар Ітаки Д і о м е д А я к с | підрядні ватаги ахейського війська |
К л і т е м н е с т р а — жінка Агамемнона.
Е г і с т — родич і намісник Агамемнона.
Троянці, троянки, раби, рабині, вояки троянські й еллінські.Діється в часи еллінсько-троянської війни в Трої, в місті Іліоні.
Епілог — в Елладі, в столиці Арголіди Мікенах.
I
Кімната в генекеї (жіночій половині) Пріамового дому. Гелена сидить на низькім різьбленім стільці і пряде пурпурну вовну на золотій кужілці; сама пишно вбрана, на поясі висить кругле срібне свічадо.
Кассандра ввіходить у кімнату, замислена, дивиться поперед себе, погляд її падає на Гелену, немов пронизує її і немов бачить крізь неї ще щось далі. Так дивлячись, Кассандра спиняється посеред кімнати і стоїть мовчки.
Гелена Сестрице, радуйся! Кассандра Радій, Гелено,— Гелена Ох, я добре знаю, Кассандра І ти, і смерть — обидві рідні сестри, Гелена Кассандро! Кассандра Так зови мене, Гелено, Гелена (вражена) Більш тебе ніколи Кассандра Візьми свічадо. Гелена До чого сі слова? Кассандра Візьми свічадо. Гелена мимохіть слухається і бере свічадо вруки. Кассандра стає з нею поруч. Дивись: от ти і я,— у нас нічого Гелена А хто ж те каже? Кассандра Якби ж я так була подібна смерті, Гелена Геть іди! Кассандра Хіба сестра сестру повинна вбити? Гелена Так ти того прийшла оце до мене, |
Кассандра бере з її рук свічадо і держить проти її лиця. Гелена насуплює брови, але не плаче й не одвертається, обличчя їй дедалі випогоджується
Кассандра Ти плакати не можеш, як і смерть. (Спускає свічадо). Ідеш ти — і старі, поважні люди Гелена Ти братові своєму смерть віщуєш? Кассандра Для мене він давно вже не живе. Гелена Ненависна! Я знаю, як ти зроду Кассандра Зроду Гелена А нащо ж ти Кассандра То не було пророцтво навісне. Гелена Чому ж то так? Чому ж то Деїфоб, Кассандра А скніти у палатах, може, краще, Гелена З ним Афродіта розмовляє! Кассандра Ні! Гелена Се ж тільки ти змагаєшся з богами, Кассандра Що ж, Гелена Для того ти й з Кіпрідою змагалась, Кассандра Мене, Гелено? Ні, тебе й Паріса. Гелена Але ж Паріс послухав не тебе. Кассандра Глухий не чує — де ж тут перемога? Гелена Та хта ж би слухав провісті твоєї? Кассандра Я не знаю Гелена Та що ж могла ти бачити тоді? Кассандра Я бачила, як молодик вродливий Гелена Кассандро! се неправда! - Кассандра І все-таки я бачила його, Гелена Ти крикнула до мене: “Кров і смерть!” Кассандра Я не тобі те крикнула, Гелено. Гелена Ти безумна! Кассандра Я б а ч и л а в той день ахейське військо. Гелена Геть від мене, люта! Кассандра (з певністю) Твій чоловік бере тебе за руку, Гелена Неправда! Кассандра О богорівна! О непереможна! Гелена Що се знов? Кассандра Був Прометей і був Епіметей, Гелена Неправда все, що ти коли говориш! Кассандра Епіметей казав так Прометею (Виходить). |
II
Кассандрин покій. Кассандра пише Сівілінську книгу 4 на довгім пергаменті. Коло неї великий триніг з запаленим куривом.Поліксена (в білім убранні, червоні стрічки й червоні квітки з гранати в косах) Кассандро, рідна, ти не знаєш, люба, Кассандра Пробач мені, сестричко, я не можу Поліксена Негарно заздрити сестрі, Кассандро, Кассандра Ні, Поліксено, я тобі не заздрю! Поліксена Прости, кохана, я тебе вразила. Кассандра Поліксено, Поліксена А нащо ж ти приймала подарунки? Кассандра Бо я його любила. Ті дари — (Показує обручку на руці вище ліктя). Долон не винен. Винні сії очі, Поліксена дивиться їй в очі. Поліксено! Поліксена Ні, Кассандро, Ось маєш гребінець. |
Кассандра (шепоче) Яка хороша Поліксена (бачить в свічаді очі Кассандри) Кассандро, я боюсь твоїх очей! Кассандра Нічого, ні, нічого. Ти казала, Поліксена Кассандро, нащо спогадами труїш? Кассандра Ох, так, на те війна: Поліксена Брат давно убитий, Кассандра Та ми те знаєм. Поліксена Так що? Він мірмідонців не зачепить, Андромаха (вбігає) Чи ви те чули, сестри? Кассандра Ой горе! кров і помста! (Бере з-за тринога ножиці і обрізує коси Поліксені), Поліксена Ой! Кассандра Поліксено, де жалобні шати? Андромаха Безумна, що ти робиш? Кассандра (в пророчім нестямі) Андромахо, Андромаха Зловіснице, бодай ти заніміла! Поліксена Чом ти мені одразу не сказала, Кассандра Ох, Поліксено, Поліксена Та й одвернула б, якби ти сьогодня Андромаха Вжеж, ти се знала,— чом же не сказала? Кассандра Хоч би й сказала,— хто б мені повірив? Андромаха Та як же й вірити, коли ти завжди Поліксена Віщуєш горе завжди, а чому Кассандра Бо я того не знаю, Поліксено. Андромаха То як ми можем вірити словам? Кассандра То не слова, я все те бачу, сестри, Андромаха Чому? Від кого? Хто її зруйнує? Кассандра Не знаю, сестри. Андромаха Боги всесильні, відберіть їй мову! |
Кассандра хапається за голову і з жахом дивиться у простор.
Поліксена з плачем кидається в обійми Андромахи.
ІІІ
Гінекей Андромахи. Р а б и н і прядуть і тчуть, деякі гаптують і шиють.
А н д р о м а х а тче великий білий плат, обходячи навколо високі кросна
Андромаха (до рабинь) Підіть на браму ви, Левке й Хрізе, Рабині виходять. Клімена (стара рабиня) Чому ти, владарко, сама не підеш? Андромаха Не можу я, Клімено, я боюся Креуза (молода рабиня) Се правда, владарко! Щаслива жінка, Кассандра (раптом увіходить) Правда й щастя! Андромаха (з невиразним страхом) Чого тобі, Кассандро? Ти, здається, Кассандра Не треба, сестро, - Андромаха До чого ти се кажеш? Я на ложе Кассандра Я тільки се й кажу. Айтра (увіходить) Наш владар в полі Андромаха Ох!.. І що ж?! Айтра Здається, він його перемагає. Андромаха Та хто кого? Айтра Наш владар Ахіллеса. Андромаха От безсоромна! то вона не брата, Кассандра Андромахо! Андромаха Що ти кажеш? Кассандра Вино з водою Левке (увіходить і мовчки спиняється). Андромаха Ну що, Левке? Левке Не посилай мене Андромаха Кажи, що сталось? Левке Нічого ще не сталось... я не можу... Андромаха Що ти жебониш? Левке Владар наш... твій муж... Андромаха (замахується на неї човником ткацьким) Кассандра (спиняє її руку) Не поможе Андромаха Геть, геть, зловіснице! Се ти, ти винна, Кассандра Якби приніс хоч їх, я прийняла б. (Тремтить і, не маючи сили встояти, сідає на перший порожній стілець). Ох, Андромахо, як я палко прагну, Андромаха Якби ти тільки їх не вимовляла Кассандра Зрікаюсь, Андромахо, я зрікаюсь Андромаха Пізно вже, Кассандро, Кассандра (мимохіть) Ох! і життя погасло! Андромаха Ні, ти сама була б зо всього винна, Кассандра (затримує її) Я не кажу, нічого не кажу, Xрізе (вбігає) Горе! А н д р о м а х а мліє, рабині заходжуються коло неї, голосячи. Кассандра (несамовита від туги, промовляє, мов непритомна) Не страх, не сором і не меч, а я (Закриває лице покривалом). |
IV
Частина майдану коло Скейської брами оточена муром. Праворуч,трохи в глибині,— храм, ліворуч — брама. Смеркає. Довгі тіні простягаються через майдан. Невеличкий гурток троянців посередині, межи брамою, й храмом, радиться пошепки про щось. В середині гуртка Д о л о н, колишній наречений Кассандри,— до нього найбільше звертаються ті, що радяться. К а с с а н д р а з П о л і к с е н о ю ідуть через майдан від храму, обидві в чорних жалобних шатах, тільки в Поліксени обрізані коси і непокрита голова, а Кассандра загорнена з головою в довге чорне покривало.
Кассандра (спиняє Поліксену й стає нерухомо) Дивись, дивись, які непевні люди Поліксена Чого вони непевні? Кассандра Ох, і Долоні Поліксена Чого ти так зітхнула й застогнала? Кассандра Нічого, так. Поліксена Не можеш ти забути, Кассандра Ох, Поліксене люба, Поліксена Про що ж? Кассандра (складає з благанням до неї руки) Сестричко, рідна, найдорожча, Поліксена Кассандрої схаменись! Де ж та людина, Кассандра Ось тут вона, з тобою поруч. Поліксена Рідна, Кассандра Ні, я не піду, Поліксена Я з тобою буду, Кассандра Кассандрі байдуже, що випадає, Тим часом гурток скінчив нараду і розійшовся. Долон, зоставшись без товаришів, наближається до обох царівен. Долон Царівни, Кассандра Долоне, стій! Долон Що скаже (збентежена, шукає, що б спитати. Вона увесь час, поки говорить з Долоном, має покривало низько спущене на очі, так що обличчя її сливе не видко) Я... хотіла, власне... Долон (трохи здивовано) Так, я дуже вдячен Кассандра Чом же ти... Долон А нащо був би щит?.. Чи ти на здогад, Кассандра (злякано) Долон (замислений) Се правда, я піду в непевну путь... Поліксена Прости, воно не личить Долон Бо молодий ходу звиннішу має, (сміється) і втікає швидше! Кассандра (впівголоса, до себе) Долон Що ти сказала? Кассандра мовчить. Я знаю, я на те не заслужив, (Похиливши голову, налагоджується йти). Кассандра Постривай! Долон Спитати... Кассандра А, спитати! Долон То я таки піду... Кассандра Питай, питай, Долон Пророчице, скажи, Кассандра Чого ти, власне, в мене се питаєш? Долон Вже пізно Кассандра Та що ж тобі Долон Не знаю сам чому, Кассандра Ти б їй повірив? Долон Може б, і повірив. Кассандра (гірко) Та тільки “може”? Долон Я вразив тебе? Кассандра О ні, я звикла, що мені не вірять! Долон А все ж пророкування вислухають. Кассандра На жаль! Долон Я прагну вислухать його! Кассандра А якби часом я тобі сказала — Долон Ні, скажу по правді, Кассандра Та нащо знати, що тебе спіткає? Долон Так, я люблю дивитись долі в вічі. Кассандра О ні, Долоне, ти того не любиш, Долон Дитина? Я, царівно, повнолітній, Кассандра Але для того, Долон Бачу я, царівно, Кассандра (здригається при сих словах) Хто се тобі сказав? Долон Ми призначили, Кассандра Але ж тепера місяць рано сходить! Долон То ж, власне, я тому не маю часу, Поліксена Пождав би ти безмісячної ночі. Долон Війна не жде, царівно, поки б ми (Іде до брами, не оглядаючись, і зникає в ній). Кассандра мовчки махає йому вслід рукою, а як він виходить поза браму, вона припадає до плеча Поліксени і гірко ридає. Поліксена Та чого ж ти плачеш? Кассандра Се ж я востаннє говорила з ним! Поліксена Кассандро! та вгамуйся! Кассандра Нехай там чує цілий світ! Несила Поліксена Кассандро, годі! Що се ти говориш? Кассандра Пізно... хутко зійде місяць, Поліксена Слухай, Кассандра Ахейці?.. Я замовкну... я не буду... (Кассандра тремтить всім тілом, спочатку щільно закриває лице покривалом і стоїть нерухомо, потім одкривається і пошепки говорить, стискаючи обидві руки Поліксені), Ходім на браму... Ти ходи зо мною... Поліксена Та як же підемо? На сходах темно. Кассандра Ох, ні, не досить темно, я все бачу. Ох, Артемідо7, сестро Аполлона, Поліксена (тремтить) Годі, люба, годі! Кассандра (спиняється, потім говорить зміненим голосом) Поліксена Схаменись, нещасна! Кассандра Якої ще? не може Ідуть обидві по сходах на мур коло брами; тим часом, поки вони йдуть у темряві, тихо, на виноколі за муром небо починає злегка червоніти. Поліксена (стоячи на мурі над брамою) Що се? там пожежа? Кассандра (теж над брамою) Ні, ні... се не пожежа... Поліксена Що ж то? Кассандра Стій! Довга мовчанка. Небо все яснішає, з-за виноколу показується повний місяць. Кассандра закриває лице щільно обома руками і стоїть мов скаменіла Поліксена (тулиться до Кассандри) Ой, люба... Кассандра Я боюся долі... (Показує на місяць). Ой, вона все бачить! Поліксена Припав і лізе по валах помалу. Обидві царівни стоять який час нерухомо, їх чорні постаті різко визначаються в місячнім світлі. Поліксена Тепер підвівсь... до табору пішов. Кассандра Ой лихо, йдуть! Поліксена Хто? де? Кассандра Он тії два. Поліксена Нічого, місяць скрився Кассандра Але я, я бачу! Долоне! Поліксена Божевільна! він почув! К а с с а н д р а поривається кинутися з муру на поле, сестра утримує і бореться з нею. Кассандра Пусти мене... пусти мене... пусти! Поліксена (щосили кричить) Рятунку! Прибігають вартові вояки і помагають Поліксені утримати Кассандру. Кассандра Лишіть мене! Його, його рятуйте! 1-й вартовий Кого? Кассандра Долона! Там його мордують. 2-й вартовий Де? Кассандра Там, у полі. Ой рятуйте, люди! 1-й вартовий Царівно, ми не можем,— Кассандра Та де ж ті всі троянці? поховались? Поліксена Вже люди йдуть. Кассандра Пустіть мене! (Несамовито пручається, далі обкидається назад, знесилена боротьбою і розбита жахом). Вже пізно!.. (брати Кассандри, надійшли з людьми і, взявши за руки, хотять звести Кассандру з брами) Ходи додому, сестро! Кассандра (відпихає їх) Гетьте, гетьте! (Раптом стишується і говорить зовсім убитим голосом). Ні, се я... (Покірно дає себе вести і йде, ледве переступаючи, так, що її більше несуть, ніж ведуть). Місяць ховається за хмару, і темна купка людей, що веде Кассандру попід муром, ледве мріє, а далі зливається з глибокою тінню від храму. |
V
Покій Кассандри. Нема нікого.
Деїфоб (ввіходить) Кассандро! сестро! де се ти? Рабині! (Плеще в долоні і гукає). З сусіднього покою увіходить р а б и н я с т а р е н ь к а. Рабиня Що, владарю? Деїфоб Та що се, Рабиня Вжеж, Деїфоб От нові ще примхи! Рабиня Царівни Поліксени. Деїфоб Ну, все одно, піди поклич сестру. Рабиня Котору? Поліксену? Деїфоб Ні, Кассандру, Рабиня (йде воркотячи) Хутко! бач, який швидкий. (На порозі). Та он вона й сама... Царівно, швидше — (Виходить). Кассандра (з кужілкою за поясом і з веретеном іде, прядучи) Вітаю. Деїфоб І що ти справді вигадала, сестро? Кассандра Брате, Деїфоб Се рабська мова! Кассандра А що ж казати? Деїфоб “Або царювати, Кассандра Ми всі загинем, Деїфоб Дай спокій, сестро, Кассандра Я, брате, Деїфоб Пряди, пряди — ниток багато білих Кассандра Се й ти вже, брате, бачу, у пророках, (Ображена одвертається). Деїфоб І в пору, і до речі. Я, сестрице, Кассандра Зарані, брате, Деїфоб Ні, Кассандро, Кассандра Я, брате, й не рабиня, й не царівна, Деїфоб Я не для загадок прийшов сюди, Кассандра Хіба що так! “Коли се правда...” Власне, Деїфоб Я не сподівався, Кассандра Брате, Деїфоб Так, я се бачу, ти сестра Паріса, Кассандра Брате! Деїфоб Старий я для розвідок. Ти ж, Кассандро, Кассандра Над всіх старших найстарша правда, брате. Деїфоб Лишім. Хто вмер, не встане. Річ не в сьому, Кассандра Почім же знаєш ти, що в тім рятунок? Деїфоб Я знаю те, що се остатня змога. Кассандра Мій брате, се була б потрійна зрада — Деїфоб Миліш тобі чужинці, ніж родина! Кассандра А нащо ж нам даремне їх губити? Деїфоб Кассандро, Кассандра Так говорила Деїфоб Та що Пентезілея! Все ж то жінка! — Кассандра Се правда, брате, отже й не Кассандрі. Деїфоб (гнівно) Стара рабиня (виходить) Там той, чужий, Кассандра Скажи йому, щоб він ішов сюди, Деїфоб Що ж ти скажеш? Кассандра Що бог мені звелить. Деїфоб Ну, пам'ятай, Кассандра Деїфобе! Деїфоб Я перший прикладу його до тебе (Виходить). Ономай (входить і спиняється у порога. Мовчання). Царівно, радуйся. Кассандра мовчить. Я соромливість Кассандра Ти певен, що воно тобі належить? Ономай Твій батько й брат запевнили мені Кассандра Так від них ти й чув його, Ономай Прости, царівно, знаю, що дівчата Кассандра Як можеш ти мене бажать за жінку? Ономай Як буде мій сей стан, і сії очі, Кассандра Не більше, ніж душа твоїх рабинь. Ономай Не прикладай сюди рабинь, Кассандро! Кассандра Не личить їй десь по неволі жити, Ономай Я ж не беру тебе Кассандра Купити Ономай Всі герої, Кассандра То не було геройство. Ономай Геройство мусить мати надгороду, Кассандра Хіба не досить слави? Ономай Слави маю Кассандра Уже й береш? Я ще не віддаюся. Ономай Царівно, правду мовити, я честь Кассандра Знай, Ономаю, шлюб такий не буде Ономай Не лякай, Кассандра Царю, Ономай Жінок я досить знаю. Кассандра Та Кассандра Ономай От тому Кассандра На лихо взяв би! Ономай Полюбиш! Кассандра Ні, ніколи Ономай Хто так славно Кассандра Не квапся, царю, Ономай А якби стало так? Кассандра Я оборонцю Ономай Я бачу, ти, царівно, мудра! Кассандра Чи ти бачив, Ономай Не раз, не два! Скажу тобі, царівно, Мовчанка. (Налагоджується йти). Кассандра мовчить, але, видно, бореться з собою. Ономай бариться, (увіходить. Завваживши нерішучі постави обох, проникливо і грізно дивиться на Кассандру) Згода, сестро? Кассандра Згода! Ономай По щирості? Кассандра Як голову нести, Ономай Чудна у тебе, Кассандра Які діла, така і надгорода! Ономай Будь здорова. Ономай і Деїфоб виходять. Знадвору чутно глухий лемент великої юрби. Поліксена (вбігає) Кассандро, пробі, що ти наробила? Кассандра Я м у с и л а, сестрице, дати слово. Поліксена Так ти дала? Так, значить, то неправда? Кассандра (холодно) Ти, Поліксене, чиниш, мов безумна; Поліксена Хвалю за те, що ти вволила волю Кассандра То, значить, і твою? Поліксена Та що ж, сестричко, Кассандра А для рятунку Поліксена Але ж тобі там буде добре, люба, Кассандра На золото Кассандра не жадібна, Поліксена (пестить її) Сестриченько, я знаю, як се тяжко Кассандра За нелюбом? Поліксена Та що робити, сестро? Кассандра Поліксено, Поліксена Та що ж... я знаю, другого не буде Кассандра А якби не мала Поліксена Яка ти знов страшна, як се говориш! Кассандра Відки знаєш? Мої рабині під вікном були, Кассандра (мимохіть) Хвала богам! Поліксена Кассандро! безсоромна! Кассандра Але ж вони б загинули всі марне, Поліксена То нащо ж ти дала цареві слово? Кассандра Не обертай меча в гарячій рані! Поліксена Страшна, незрозуміла ти, Кассандро! Андромаха (увіходить) Хвала богам! Пішли-таки лідійції Кассандра Гелен казав, що він по птаству бачив Андромаха Та що, Кассандро Кассандра Для сна, для мрії ти згубить готова Андромаха Не сором, ні, і кожна мати скаже, Кассандра Та тільки “може”! Андромаха Досить і того. Кассандра Прошу тебе, сестрице Поліксено, Поліксена Гаразд. (Виходить). Андромаха Нащо тобі Гелен? Кассандра Я хочу Андромаха А що ж ти бачиш? Кассандра Годі, Андромахо, Андромаха Не глузуй. |
VI
Той самий Кассандрин покій. Кассандра і Гелен.Кассандра Так ти скажи мені по правді, брате, Гелен Так що там! Ми обоє віщуни (Сміється). Кассандра Але й сама я жінка, отже, правду Гелен Сестро, Кассандра Я бачила її аж надто часто! Гелен Чи певна ти, що ти її очима Кассандра Гелене, Гелен Або як вуж? Кассандра Не говори про гнучкість плаза, Гелен Ти завдала мені трудне питання. Кассандра Як розуміти се? Гелен А так. Спочатку Кассандра Чи й ти гадаєш так, що все нещастя Гелен Хоч не все, Кассандра Брате! що ти кажеш?! Гелен Ти щирості хотіла, і вволив я Кассандра А що ж би ти зробив? Гелен Те, що роблю. Кассандра А Мойра, брате, невблаганна Мойра? Гелен Не так, Кассандро. Мойра так врядила, Кассандра Коли так — Гелен І щоб Гелен боровсь проти Кассандри. Кассандра А ти його неправдою врятуєш? Гелен Що правда? Що неправда? Ту брехню, Кассандра Коли хто каже те, що й сам не вірить, Гелен А як скаже, Кассандра А як же ти, Гелене, одріжняєш Гелен Та ніяк. Я просто Кассандра Як же ти віщуєш? Гелен Те, що треба, сестро, Кассандра Невже ніколи ти того не бачиш, Гелен По щирості сказавши,— ні, ніколи. Кассандра То нам порозумітись дуже тяжко. Гелен Знов правда і неправда! Кассандра Але ти сам казав: “Роблю, що треба, Гелен Авжеж! Якби сьогодні батько й браття Кассандра Чи надовго, брате? Гелен Побачимо! Се правда, що на полі Кассандра А що, коли Кассандра переможе? Гелен Прилюдно скаже: “Се сам Ономай Кассандра Чому ж ти сам не йшов у бій сьогодні, Гелен Бо меч і спнс мала для мене зброя, Кассандра Ох, я сама не знаю, чи хотіла б, Гелен Либонь, у тебе не фрігійський розум. Кассандра Се стид і ганьба — радити таке! Гелен Зате корисний і безпечний, сестро. Кассандра Воліла б я себе мечем убити! Гелен І тим роздратувала б Ономая, (Дивиться з усміхом на неї). Ми не однакові, а все ж ми рівні, Поліксена (входить) Цар Ономай убитий, а лідійці Гелен Радій, Кассандро, ти перемогла! Кассандра (віщим голосом) Не я, а Мойра. Я її знаряддя. Андромаха Ти, люта згубо, всіх нас загубила! Кассандра (спокійно показує на Гелена). Питай його, чом він не врятував. (Виймає з-за пояса кужілку і сідає прясти). |
VII
Великий майдан з храмом посередині на чималім підвищенню. Праворуч в глибині двір царя Пріама, ближче до сцени різні інші будови міста Іліона. Ліворуч близько до сцени Скайська брама. Ясний ранок, майдан залитий сонцем. Велика юрба люду троянського то входить у браму, товпиться перед храмом, гомонить то дужче, то тихше, часом зовсім затихає і жде чогось, насторожившись. З царського двору виходить Гелен в святочній білій одежі, у срібній діадемі, з білою посрібленою патерицею в руці; іде урочистою гієратичною походою.
Голоси в народі Гелен іде! Дорогу прозорливцю! Гелен (зіходить на храмовий перистиль, і дає знак патерицею, стукнувши нею тричі об мармуровий поміст, далі починає промову величновіщим голосом) Батьки, брати й синове! рідна Троє! Голос Кассандри (з храму) За кров, за смерть, за сльози! Деїфоб (обертаючись до дверей храмових) Мовчи, Кассандро! Гелен (до троняців) Вам, троянські мужі, Кассандра (з'являється на дверях з чорною патерицею і простяга її, немов загороджуючи вхід) Я не пускаю в храм. Гелен (одбиває її патерицю своєю) Вступись, Кассандро! Кассандра (знов загороджує) Мені належить влада не пускати. (Дивиться йому в вічі, він спускає патерицю). Нечистий дар! Люд порікує, видимо збентежений. Голос з юрби Та геть її женіть, Другий голос Мовчи! вона ж царівна! Перший голос Вже те її пророкування люте Третій голос Убить її! Гелен (здержує знаком руки) Не руште! Деїфоб То як же буде, брате, з подарунком? Гелен Ми храм новий збудуємо для нього, (До Деїфоба). Ти призначи сторожу для пошани. Кассандра Сліпий побитих на сторожу ставить! Деїфоб Кассандро! Гелен Брате, й ви, троянські мужі, Голоси з люду Гелен наказує! Рушаймо, браття! Кассандра Єдине око — й те більмом зайшло! Гелен Кассандро, слухай, нащо ти мене Кассандра На пробу, чи не станеш раз видющим. Гелен Кассандро, се ж безумство! Річ видима: Кассандра Дурно не дає Гелен Таже той дарунок Кассандра Вжеж ні. Якби оце посеред моря Гелен Люди не стихії, Кассандра Гелену бачив він на Скайській брамі Гелен Що ж? Кассандра Піди, Гелене, Гелен (задумується. Тим часом з Скайської брами показується гурт узброєних троянців. Гелен показує на їх Кассандрі) Ти бачиш ті списи Кассандра Німий глухого буде вартувати! Гелен Кассандро, годі! Я глухий для тебе, Деїфоб (з юрбою узброєних веде зв'язаного елліна до Кассандри й Гелена) Сюди його, сюди! Нехай розсудять Поки Деїфоб говорить, надходять люди, чоловіки й жінки, хто з поля від Скайської брами, хто з будинків від міста, і збираються в гурт. Голоси з гурту Убить! убить! Один голос За віщо? Другий голос Так, для помсти. Третій голос Для остороги. Четвертий голос Покарає Зевс Деїфоб (дужим голосом.) Замовчіть, троянці! Гелен Ні те, ні друге. Марне убивати Сінон (полонений еллін) Ой, царю, Кассандра Ти сим словом Гелен Чого на смерть? Пусти його на волю, Кассандра Брате, Деїфоб Хіба ти знаєш заміри чужинця, Кассандра Не знаю я нічого, тільки бачу Ой! (Стогнучи, закриває обличчя руками). Люди стоять у важкій мовчанці, далі починають перешіптуватись. Деїфоб (бере Кассандру за руку і потрясає. Стиха) Сестро, спам'ятайся! (Вголос). Коли гієну бачиш в сім чужинці, Гелен (подає їй жертовний меч) Ось маєш меч! Кассандра (збентежена) Ні, браття, я не вмію Гелен Жриця мусить вміти Кассандра Хіба се жертва? Гелен Се жертва прозорливості твоїй. Кассандра Чому ж ти сам сю жертву не заколеш? Гелен Сліпий наосліп лити кров не хоче. Деїфоб Хай буде так. Нехай хоч раз Кассандра Гелен вкладає меч в руку Кассандрі. Кассандра мовчки бере меч. Сінон (простягає до Кассандри зв'язані руки і падає на коліна) Пророчице!.. Ох, як благати маю Кассандра (хоче запанувати над власним зрушенням) Встань, елліне, і говори спокійно. Сінон (встав) Пробач мені, але про се спокійно (Закриває лице плащем і замовкає. Згодом одкривається і провадить далі). Чом я, бездольний, (Береться за еолову і тихим, немов далеким голосом квилить- “Ой море, море! Ти жива розлуко!”... Кассандра (стурбована) Тебе лишили вмисне? Сінон (покірно) Так, царівно. Кассандра Навіщо? Сінон Ох, царівно, я не знаю! Кассандра (напружено) Коли? Сінон Давно, пророчице, тоді ще (Раптом падає на коліна і нахиляє голову). Спусти свій меч на мене, невблаганна! Кассандра Гелене, я не певна, може, справді Гелен Я, сестро, не вгадаю без пташок. Деїфоб А я дивуюся з твого вагання. Кассандра (з розпучливим поривом здіймав вгору меч над Сіноном, але рука їй затремтіла, і вона повагом спускає меч, не зачепивши Сінона) Ти одібрав мені остатню силу (Меч випадає їй з рук). Рука моя зов'яла... серце всохло... (Хитається і падає на руки Геленові). Гелен Вона зомліла! Поможіте, Троянки несуть Кассандру в глибину храму. Гелен (до Сінона) Елліне, ти вільний, |
VIII
Той самий майдан. Вечоріє. Ніч насувається швидко, темна, безмісячна, тільки зорі сяють, як буває в холодні вітряні ночі. На майдані поставлена сторожа: один вартовий коло царської брами, другий коло Скайської, третій коло храму, четвертий ходить навколо, вартує троянські оселі. Всі узброєні, як на війну. Сторожа який час вартує мовчки. З царського двору чутно відгуки музики і веселого бенкетного гомону.
1-й вартовий (від царської брами) Ну, свято, братця! 2-й вартовий (від Скайської брами) Та вже так, що свято! 3-й вартовий (від храму) Не стало Гектора, не стало й глузду. 4-й вартовий (що ходить навколо, наближається до 3-го і каже нишком) Ти б трохи обережніш, брате, 3-й вартовий Дарма! 4-й вартовий Все ж одна родина! 3-й вартовий Нехай би Гадес 12 їх усіх забрав! (киває на храм) 4-й вартовий Цить! Паріс іде! Від царського двору наближаються Паріс і Сінон. Паріс (в святочній барвистій і вишиваній одежі, без зброї, на голові навколо червоного фрігійського шличка трояндовий вінок, з-під нього спадають на плечі довгі кучері). Ну що? Вартуєте? Брат Деїфоб 1-й вартовий (понуро) Та вжеж, вартуєм. Паріс Чого ж такі сумні? 1-й вартовий Потіхи мало Паріс Се правда!.. Та пождіть, Кассандра (з храму) Пильнуй, стороже! Паріс (здригнувся) Що то таке? 1-й вартовий Сестра твоя, Кассандра, Паріс А, от що! 1-й вартовий З гір вітер, без вогню сутужно буде. Паріс А йдіть та принесіте дров сюди Ближчі вартові йдуть. Сінон Так, ніч холодна. Паріс загортається щільніше в плащ. Дружинонька твоя золотокудра, Паріс мовчить, розмарений, поглядає на царський двір. Тепер, либонь, ті світозорі очі Паріс (тихо, немов до себе, не дивлячись на Сінона) Чи є в тім глузд?.. Покинуть би се все... (Наміряється йти). Кассандра (з'являється на дверях) Стривай, Парісе! Паріс (збентежено) Я?.. По тепліший плащ... Кассандра Холодна, кажеш? Брате, Паріс Ой Кассандро, Кассандра Як у тебе хутко Паріс дає знак Сінонові, щоб той собі йшов, і підходить до Кассандри, вона показує йому рукою в долину, осяяну місяцем. Сінон виходить. Кассандра Що там на полі? Паріс Там? Там могила... Кассандра Ти забув чия? Під нею Гектор наш, троянська слава. Паріс Він вже давно поліг... Кассандра А ти зостався! Паріс Сестро, ти ніколи Кассандра Бо я тебе не бачила таким, Паріс Кассандро! Кассандра Годі! Паріс Чого ж упала? Ми перемогли! Кассандра Ти звеш се перемогою? Вся слава, Паріс Слухай, сестро, (Повертається, щоб іти). Кассандра Вжеж, іди! Паріс, налагодившись було йти, при перших словах Кассандри спинився і стоїть в нерішучості. Де твій меч? Паріс Нащо той меч? Кассандра Узброєний ти досить Паріс (спалахнувши) А для твоїх, скажи, чого бракує? Кассандра (мов прибита) Прости, мій брате... правда... що ж... іди... Паріс (з дитячою радістю, забувши гнів) Так, я піду... Я ненадовго, справді... (Вже на ході) я піду по плащ, (Дедалі все прискорює ходу і хутко зникає в брамі царського двору). Чутно голос флейти, бренькіт кітари і співи. Незабаром з'являється Сінон з флейтистом і кітаристом, що несуть удвох велику амфору вина. Сінон з кошиком овочів та з фіалом коло пояса, сам уквітчаний і на руці має скілька вінків. З другого боку йдуть з дровами та з частками м'яса вартові, розпалюють перед храмом вогонь і заходжуються пекти м'ясо. Музики установляють амфору, вгородивши її в пісок, і лагодяться грати. Сінон (співає, флейтист і кітарист приграють) На полях Асфоделонських 13, Хор вартових На полях Асфоделонських, Посеред співу 3-й вартовий сам одв'язує від Сінонового пояса фіал і починає пити, далі частує інших. Сінон (співає) Понад Стіксом каламутним, Хор Бо у Стіксі каламутнім, Сінон (співає) Там у Гадеса в палатах, Хор Бо у Гадеса в палатах, 1-й вартовий (співає грубим голосом і невлад) Понад берегом Кокіта 16 Гей, антистрофу! Кітарист Одчепись, не хочуІ 1-й вартовий (співає далі сам) Бо немає сала-м'яса, 5-й вартовий Щось не під лад. 1-й вартовий Дарма, аби до речі! Сінон Сідай, браття, до вогню хутенько. 1-й вартовий Та ще й м'ясця! (Заходжується коло печива). Сінон (роздає всім вінки, а 1-му, що порається коло печені, сам насуває вінок на голову) Налийте ж і мені. А ти чому не п'єш? Хіба не смачно? 2-й вартовий (нерішучо) Нема води... 3-й вартовий Та нащо там вода? 2-й вартовий Та чисте дуже в голову вступає... 3-й вартовий Іще чого! Ну, то не пий зовсім! 2-й вартовий Який розумний! 3-й вартовий То мовчи та й пий, 2-й вартовий п'є, фіал знов наповняють, і він переходить з рук у руки. 3-й вартовий Ну, що ж один фіал? 4-й вартовий (сміється) Голос К а с с а н д р и (з храму) 1-й вартовий Бач, сама озвалась! Сміються всі. 3-й вартовий Ба, догадався! Чим не фіал? 1-й вартовий Розумний, що й казати! (Здіймає один шмат із списа і ділить мечем кожному по шматочку). 2-й вартовий (їсть) Сиренька, та дарма, аби гаряча. Сінон Ось на перчину, трохи посмачи. 2-й вартовий Пектиме дуже. 3-й вартовий То вином пригасиш,— 4-й вартовий А як не стане, їдять м'ясо, ватуючи мечами, їдять садовину і п'ють шоломами вино, дедалі помітно вино починає іх розбирати. Музики тим часом грають. 2-й вартовий Ви б іще співали. 3-й вартовий А ти? 2-й вартовий Та я за вами, сам не вмію. Сінон заграє у флейту, потім передає її флейтистові, той провадить далі, кітарист підхоплює, інші вступають співом. Над річкою сад-виноград повився, 1-й вартовий Ет, се нудна! Кітарист А ти ж якої хочеш? 1-й вартовий (співає без музики, недоладним речитативом) Жінки гляди не гляди, (Хитнувшись, спотикається і падає додолу. Мугикає ще разів два, мов пригадуючи). Мов кривоногий Гефест... кривоногий Гефест... 2-й вартовий От так весела пісня! 3-й вартовий На добраніч! П'ють далі. Флейтист і кітарист грають тим часом без співів. Дедалі всі, окрім музик, зморені вином, вкладаються долі навколо вогню і засипляють. Сінон теж удає, ніби спить. Флейтист (перестає грати) От і поснули! Що його робити? Кітарист Собі заснути. Флейтист Ні, ходім на бенкет. На сцені який час тихо, всі сплять, тільки здалека чути відгуки музик, пісень, гомону веселого. Голос Кассандри (з храму) Чувай, стороже! Повна тиша. Відгуки затихають. Сінон помалу підводиться і сторожко оглядається навколо. Голос Кассандри Гей, чатуй! вартуй! Сінон зривається, біжить до царського двору і зникає в брамі. Кассандра (на дверях храму) Не спи, стороже! (Завважив сплячих вартових). Пробі, вартові! (Кассандра зіходить до вартових і пробує їх побудити, дехто з них ворушиться, бурмотить щось невиразне, але жоден не має сили прокинутись. Кассандра подається до царського двору, волаючи) Гей, хто живий? Назустріч ій з царської брами виходить Сінон, а з ним узброєні елліни: Менелай, Агамемнон, Одіссей, Аякс, Діомед. Вони схрещують списи і загороджують Кассандрі дорогу. Аякс Стій, дівчино! Ти хто така? Одіссей Та се ж Кассандра (хоче прорватись поза списи) Троянції Зрада! Зрада! Гей, троянці! Агамемнон Схопіть її та зав'яжіть їй рота! Кассандра хутко обертається і втікає в храм, там вона припадає до Палладіона, щільно обіймаючи статую. Кассандра Не руште! Я під захистом святині! Аякс Іще чого! Діомед Дарма! Ти наша бранка. Діомед хапає Кассандру за ту руку, де патериця, Аякс хапає її за волосся, вона чіпляється вільною рукою за п'єдестал Палладіона, статуя хитається і враз із п'єдесталом падає додолу. Вояки витягають Кассандру з храму, в'яжуть їй руки, не одбираючи патериці, ремінням від мечів, а потім саму прив'язують до колони в портику храмовім над сходами. Тим часом Сінон, Менелай, Агамемнон та Одіссей одчиняють Скайську браму, а Діомед вертається в храм і забирає Палладіон. Діомед (гукає) Наш, наш Палладіон! Сюди, герої! Кассандра (кличе, зібравши всю силу) Прокинься, Троє! Смерть іде на тебе!!! В царськім дворі та й в інших будинках спалахують тривожні світла. Еллінське військо хутко сповняє весь майдан і розтікається в різні боки по вулицях Трої. Незабаром здіймається в місті великий лемент, перебігають через майдан троянці, безоружні, в святочній одежі; за ними навздогін збройні елліни, кого хапаючи, кого вбиваючи. Згодом займається пожежа. Дедалі втікачів і догонців меншає, але частіше з'являються переможці елліни, що женуть списами поперед себе, мов отару, гурти вже полонених і пов'язаних у стяж троянців і троянок, одних заводять у храм, інших виводять за Скайську браму, інших примушують сідати долі на майдані, тоді тії падають ницьма на землю і голосять. Бранок з Пріамової родини ставлять і садовлять у портику храмовім, коло Кассандри. Коли заметня потроху втихає, то коло Кассандри вже є Андромаха, Поліксена і ще скільки жінок. Андромаха (ридає) Моя дитино! Синоньку єдиний! Поліксена Ой, лихо тяжке! Батеньку! Матусю! Інші жінки з царської родини Тепер же ми рабинями й сконаєм!.. Андромаха (до Кассандри) Чого ж мовчиш? Чом смерті не віщуєш? Кассандра (з страшним спокоєм, якимсь неживим голосом) Тут є такі, що іншу втіху знайдуть. Андромаха Проклін на тебе! Кассандра (як і перше) Так, проклін на мене, Андромаха Уста прокляті, що такеє кажуть! Кассандра Проклін на мене, я мовчать не вмію. Ведуть у храм пов'язаних троянців з царської родини, між ними Гелен Гелен (проходячи повз Кассандру) Радій, Кассандро, ти перемогла! Кассандра Ти переміг. Ти вбив мене сим словом. Гелена (біжить через майдан, за нею Менелай з мечем) Рятуйте, браття-елліни! Рятуйте! Ахейці нерішучо розступаються перед нею, але не відштовхують, коли вона чіпляється за кого з них, намагаючись заховатись під його щитом. Менелай Ось кров Парісова на сім мечі Кассандра Ой Парісе! Поліксена Мій братику! Андромаха Нещасний! Гелена (оточена молодими вояками; раптом згорда) Чоловіче! Чи й ви, спартанці, на таке пристали! Вояки-спартанці Вона не винна! Богорівна жінка! Менелай (до Гелени лагідно) Пробач мені,— я запальний, ти знаєш... Гелена (всміхається і простягає руку) Менелай простягає й собі руку до Гелени. Гелена бере його за руку і веде межи ахейськими лавами за Скайську браму на поле; всі розтупаються перед нею з гомоном подиву. Андромаха Вона цариця знов, а ми — рабині! Кассандра Ха-ха-ха! Одна з троянок (до другої) Кассандра засміялась... Ой як страшно! Кассандра (в нестямі, дивлячись, як язики полум'я грають по царських будівлях) Сюди, сюди отих квіток огнистих! Чутно за сценою голос старої жінки, він заводить, ридаючи Поліксена (з жахом прислухається) То наша мати! Кассандра То весільна пісня! Голос старої жінки розлягається дужче. Раптом його покриває хряск від падання будови. Заграва пожару заливає сцену. Завіса |
ЕПІЛОГ
Діється в Елладі через довгий час після руїни Трої.
Дім аргоського царя Агамемнона в Мікенах пишно заквітчаний знадвору, стежка від дверей до брами вистелена пурпурною тканиною. На небі громова хмара. Блискає часом, але дощу нема.
Цариця Клітемнестра з царським намісником Егістом наглядають, як раби й рабині кінчають прикрашати дім.
Клітемнестра (до Егіста) Такої зустрічі ніхто з царів Егіст Правда, Клітемнестро. А пурпуру тобі не жаль? Клітемнестра О ні! Егіст Чого ж се ти здригнулась? Клітемнестра Адже бачиш, Вісник (вбігає задиханий) Цар їде! Цар! Клітемнестра (до рабів) Гей, ширше браму відчиніть! Рабині, Чутно гуркіт колесниці. Раби одчиняють браму настежи. За хвилину увіходить у браму Агамемнон, ведучи за руку Кассандру. Рабині сиплють їм під ноги квітки. Клітемнестра й Егіст перестрівають Агамемнона ще в брамі. Клітемнестра Мій царю! Мужу любийі (Обіймає Агамемнона). Егіст Брате мій коханийі Клітемнестра (показує на Кассандру) Се хто з тобою? Агамемнон Се дочка Пріама, Егіст То Гелен Кассандра А! Агамемнон Запевне. Я бажаю, Клітемнестра Добре, царю. Кассандра А тебе я знаю: Клітемнестра заслоняє обличчя покривалом. Агамемнон (до Кассандри) Навіщо Кассандра А нащо ти про се забув тоді, Агамемнон Ти все на мене ворогуєш, бачу. Кассандра У тебе, царю, є сильніший ворог,— Агамемнон Розкажи, Кассандра Я? Тобі? Агамемнон (трохи з досадою) Ні, запевне, Кассандра Мені й не треба вірить. Агамемнон Я образив Кассандра Ти спізнився, царю,— Клітемнестра Так еллінка ніколи б не посміла Егіст (впівголоса) Троянська вдача Кассандра Андромаха? Так, як і ти. Ти, правда, і не жінка. Клітемнестра (До Агамемнона) І се твоє бажання, царю мій, Агамемнон (стурбований, сумний) Коли б же се була зневага тільки!.. (До Клітемнестри). Жінко, Клітемнестра Все. Кассандра Так мати Іфігенії питає. Клітемнестра знов закривається. Егіст Вже б я давно звелів мовчати бранці. Кассандра Так каже той, хто звик тут буть царем Агамемнон Прошу, царівно, в хату завітати. Веди нас, жінко. Кассандра (хапає його за руку) Стій! Невже пора Агамемнон (до Клітемнестри й Егіста) Що се? Егіст Вона не важиться ступать на пурпур, Клітемнестра Вона безумна, ти її не слухай. Агамемнон (з тривогою, благаючи) Царівно! Поясни, що ти віщуєш? Кассандра (з дивним спокоєм) Знаю, царю... (Дивиться на свою патерицю). Як чудно? де взялась ся патериця? (Здіймає з голови діадему і кидає під ноги Клітемнестрі. Далі Тепер нема нічого від Кассандри. Агамемнон (бере її за руку і веде вперед у дім) Царівна ти — і завжди будеш нею. Клітемнестра (до Егіста пошепки) Нам треба два мечі. Ти нагостри. Сильний перун і раптова злива. Клітемнестра й Егіст спішно йдуть і собі в дім. Кінець |
ПРИМІТКИ
До четвертого тома увійшли драматичні твори Лесі Українки, написані у 1907—1908 рр.
Автографи творів Лесі Українки, зазначені в примітках, зберігаються в рукописному відділі Інституту літератури АН УРСР.
КАССАНДРА
Вперше надруковано в журналі “Літературно-науковий вісник”, 1908, № 1, стор. 76—97, і № 2, стор. 241—281, за чистовим автографом (ф. 2, № 785).
В архіві зберігається ще чорновий автограф (ф. 2, № 786), написаний частково чорнилом, частково олівцем з досить численними авторськими виправленнями, переважно стилістичного характеру.
Дата чистового і чорнового автографів — Ялта, 5/V 1907 р. Це дата остаточного закінчення твору. Робота над драмою почалась у 1903 р. в Сан-Ремо. У 1907 р. в Ялті твір був дещо перероблений, відредагований та дописаний епілог.
Згідно з усними заявами родичів про волю письменниці епілог у пізніших виданнях був знятий як зайвий. У т. II “Творів” (1951) Лесі Українки драма надрукована з епілогом.
Подається за першодруком.
1 Кіпріда — за грецькою міфологією, інше ім'я богині Афродіти; утворено від назви острова Кіпр, який у міфах вважається її островом.
2 Арес — за грецькою міфологією, син Зевса і Гери, носій руїни і загибелі на війні.
3 Гекатомба — велика жертва богам.
4 Сівіллівська книга — сівіллами (сібіллами) називали у стародавніх греків і римлян мандрівних пророчиць, ворожок. Сівіллівська книга — висловлювання пророчиці, записані на пальмових листях.
5 Атрід — один з двох синів Атрея, Агамемнон або Менелай.
7 Артеміда — за грецькою міфологією, дочка Зевса, сестра Аполлона, богиня сонця, полювання і лісів, зображалася дівою, озброєною луком та стрілами.
8 Іфігенія — дочка Агамемнона і Клітемнестри. Коли греки напали на Трою, Артеміда наказала принести їй в жертву Іфігенію, тоді вона спинить супротивний вітер, але перед жертвоприношенням Артеміда взяла Іфігенію і перенесла її в Тавріду (антична назва Кримського півострова).
9 Пентезілея — цариця амазонок, войовничих, озброєних жінок.
10 Медуза — в грецькій міфології, страшна потворна діва, від одного погляду на неї людина кам'яніла.
11 Палладіон — у греків і римлян назва статуй богині Паллади. Найславетніший палладіон був у Трої. Взагалі всякий предмет, перед яким благоговіють, бо він приносить могутність, славу і щастя.
12 Гадес — в грецькій міфології брат Зевса, владар темних надр землі, невмолимий ворог усього живущого.
13 Асфоделонські поля — загробні поля, по яких ходять душі померлих; асфоделонеька квітка мала відношення до культу мертвих.
14 Єлісейська долина — загробна країна щастя, де проходить безпечальне загробне життя, якщо туди переносять померлого бога.
15 Персефона — богиня загробного світу.
16 Кокіт (або Коціт) — “річка волань” в загробному світі.
17 Гефест — бог-коваль, бог вогню взагалі і зокрема вогню, що обробляє метал.
Джерело: ТВОРИ в десяти томах, Державне видавництво художньої літератури, Київ - 1963 р.
