Геніальна поетеса Леся Українка: маловідомі факти та історії з життя

Леся Українка — одна з найвизначніших постатей української літератури та культури, а також символ боротьби і незламності для багатьох поколінь українців. Вона, яка з раннього віку здолала безліч фізичних та душевних випробувань, залишила нам спадок, що вражає масштабом та глибиною. Її твори — не просто літературна класика, але й живий приклад сили слова, що закарбувала в собі дух національного відродження і любові до рідної землі. Народившись у високоосвіченій сім’ї, Леся Українка стала справжньою інтелектуалкою свого часу: поетесою, перекладачкою, публіцисткою і культурною діячкою, чиї твори стали частиною світової класики.

Читайте також: Біографія Лесі Українки

Незвичайні факти з життя Лесі Українки: що ми знаємо про видатну поетесу

• Справжнє ім’я Лесі Українки – Лариса Петрівна Косач-Квітка, і з дитинства вона обрала собі ім’я «Леся».
• Вона зростала у заможній та інтелігентній родині: її мати, Олена Пчілка, була відомою письменницею, а дядько Михайло Драгоманов — видатним українським діячем.
• З усіх дітей Косачів Леся найбільше була близька з братом Михайликом. Через нерозлучність їх називали спільним іменем — «Мишелосіє». Їх навчали вдома за спеціальною програмою, причому виключно українською мовою.
• Вже в 4 роки Леся навчилася читати, а в 5 почала писати драматичні твори. Перший вірш під назвою «Надія» вона створила у 9 років.
• Незважаючи на хворобу, яка прикувала її до ліжка в дитинстві, Леся самостійно опанувала понад 10 мов, серед яких французька, німецька, італійська, латина, грецька.
• У 12 років вона почала перекладати твори Миколи Гоголя, а в 19 написала підручник «Стародавня історія східних народів» для молодших сестер.
• Псевдонім «Українка» Лариса Косач обрала під впливом свого дядька, який підписувався «Українець», — таким чином вона прагнула продовжити його справу.
• У 26 років вона познайомилася з білоруським журналістом Сергієм Мержинським, що став її нерозділеним коханням. Вона доглядала його до останніх хвилин його життя, а її переживання через втрату лягли в основу поеми «Одержима». Сама Леся довго носила траурний одяг навіть після наступного заміжжя.
• У 36 років Леся Українка вийшла заміж за музикознавця Климента Квітку, який був на дев’ять років молодший і, як і вона, страждав на сухоти. Батьки Лесі не схвалювали цей союз, але вона вирішила покластися на власні сили та зреклася їхньої фінансової підтримки. Квітка зберіг записи з голосом Лесі, які збереглися донині. 
• Леся Українка мала неабиякий талант до живопису й була першою українською художницею-мариністкою, яка зображувала море. На жаль, до наших днів збереглася лише одна її картина, хоча сучасники відзначали її майстерність і художнє бачення.
• Леся стала першою жінкою-академіком Галицької наукової спільноти в 1912 році.
• Вершиною її творчості стала «Лісова пісня», яку вона написала лише за 12 днів.
• Іван Франко назвав Лесю Українку «єдиним мужчиною в нашому письменстві», підкреслюючи її надзвичайну силу духу. Хоч сама поетеса не вважала себе рівною Франкові, її вважали морально сильною жінкою, як і її матір Олену Пчілку, і ця думка була цілком обґрунтованою.
• У Луцьку, біля В’їзної вежі замку Любарта, росте одне з найстаріших дерев міста — Лесин ясен. За переказами, саме під цим деревом Леся Українка написала свій перший вірш.
• Її життя і творчість вивчає Науково-дослідний інститут ім. Лесі Українки.
• Мало хто знає, що існує астероїд, названий на честь Лесі Українки. Його офіційна назва – 2616 Леся (2616 Lesya).
• Леся Українка збагатила українську мову новими словами, такими як «напровесні» та «промінь». Слово «напровесні» можна вважати літературним неологізмом, тоді як «промінь» стало не лише поетичним, а й науковим терміном, міцно увійшовши в повсякденну мову і термінологію.
• В останні роки життя в Лесі Українки несподівано змінився колір очей: з темно-сірих вони стали насичено-блакитними, що здивувало всіх, хто її знав. Цей дивовижний факт згадувала в спогадах її сестра Ісидора Косач-Борисова.

Ця визначна жінка своїм життям довела, що попри всі труднощі можна лишатися відданим своїм ідеям та культурі, даруючи світу невмирущий спадок.