Люлі, люлі...

Спи, моя доненько, спи, моя доленько!
Я колишу на руках;
А як заснеш, моя ясная зоренько,—
Сяду в тебе в головах.
Ласка ж та пильная, чула, прихильная
Буде твій сон стерегти;
Мати глядить тебе, квітко похильная,—
Щиро впевняйся їй ти.
І все життя твоє буду, дитя моє,
Серцем тебе пильнувать,
І спочування повік таке самеє
Буду тобі уділять..
Як не вграватиме, світлом сіятиме,
Радістю серце моє,—
Горе голубки його розбиватиме,
Радість журбою пов’є!..
Вгляджу ж в очах твоїх щастя блискучеє,
З любкою я обіймусь,
І задавлю в собі горе пекучеє,
І до тебе усміхнусь!..
Спи ж, моя доненько! Спи, моя зоренько!
Спи, моє щастя ясне!
Хай обмина тебе лихо і горенько,
Ти на грудях у мене!