Олена Пчілка. Хлопчик та ведмідь

Надворі був мороз лютий. А хлопчик сердешний плентається по улицях, тремтить. Де йому подітися? Батько-мати повмирали, рідні немає, а чужі не пускають... Ходить бідолашне та й зазирає у вікно, що там світло сяє, діти туляються та сміються — ото, либонь, там тепло, ото гарно! А попроситися хоч погрітися, так де там — усі туряють, а то ще й вилають, а пожалувать — ніхто не пожалує...
Отак доплентався хлопчик туди, де вже городові край. А там з поля вітер свище, а там пориває! Та за комір задуває, а руки мерзнуть, аж зашпори заходять, а сльози на очі набігають. Ото бідне хлоп'ятко! Воно ж таке маленьке, таке плохеньке, то всім про нього байдуже! Сіло воно собі, скулившись на сіні, до якоїсь повітки притулилось та й заплакало.
Аж ось чує — щось стугонить. Що за причина? Озирається — аж то двері в повітці розчинені, і вітер ними тарахкає. Ото добре! Іде хлопчина всередину, двері зачиняє, а там поночі, хоч око виколи. Та дарма! Добре, що хоч вітер отак наскрізь не проймає, як надворі.
Сунеться хлопець уподовж стінки напомацки, аж налапав щось здорове таке та волохате. «Ну се, либонь, собака такий здоровенний!» — думав собі хлоп'я. Взяв та й притулився до того хутра теплого, до теї ніби собаки, та й заснув так.
А то в повітці був не собака, а ведмідь такий здоровий. Його пан держав там прив'язаного собі на потіху. Ну, ведмідь того хлопчика не займає, сплять собі обоє цілу нічку, одно до одного притулилися.
Прокинувся хлопчик уранці, роздивляється на ведмедя — чудно йому стало. «Ну й здоровенний,— дума собі,— оцей собака, і де такий узявся?» А про те й гадки нема, що то така страшна звірюка,— він і зроду не чув, що то за ведмеді бувають. Устав хлопець, пішов собі милостині прохати по городі, а ввечері знову туди, до ведмедя, та й знову вкупі сплять.
Отак і повелося між ними. А тому ведмедю щодня їсти приносили у великому такому цебрикові; так ото хлопець як вернеться з вулиці, то й повечеряє тим, що ведмідь не доїв.
Одного разу якось забули принести ведмедеві їжі. Ну, нічого, поснули голодні ведмідь і хлопчик. Аж увіходить у повітку слуга з їжею, ліхтаря великого в руці держить. Що за диво! Бачить, той хлопець щільно до ведмедя притулився та й спить собі міцно, сердешний. Кинув слуга ліхтаря, а сам біжить до пана розказать, що бачив.
А в того пана, що його ведмідь був, саме тоді гості були. Як почули, що слуга розказує, так усі повставали, ідуть до повітки того дива побачити.
Збудилося хлоп'я, дивиться. «Ну,— думає,— тепер уже годі, побачили мене, певне, виженуть!» Шкода стало йому, що вже не можна буде до свого приятеля-ведмедя приходити. Та як обхопить рученятами ведмедя за шию, як заплаче гіркими слізьми! А ведмідь і собі заворушився та й собі став того хлопчика голубити, як уже там уміє,— спиною до хлопчика, а на гостей тих непроханих так люто поглядає, зуби вищиряє, гарчить. Ото було диво всім тим людям! А хазяїн розпитався, як те бідне хлоп'я туди попало, та зглянувсь на його, взяв до себе, став годувать та вчити, та й до розуму довів. І вийшли з того хлопчика люди.
Твори
Із збірки «Думки-мережанки»
- Перед блакитним морем
- Посмертна шана
- Прощання
- На стріванні
- Люлі, люлі...
- Волинські спогади
- Та вже не ти!
- Надіє, вернися!
- Мій друже!
- Пісні минулого
- Забудь мене
- На спогад Шубертової серенади
- Кохані речі
- З поеми «Козачка Олена»
- На полі честі
- Пророк
- Хатнє багаття
- Гульча
- Заграва ясна
Байки
- Зілля
- Дві зваги й дві слави
- Радощі й смуток
- Найкращі діти
- Котова наука
- Поет
- Баєчка про цуцика і його пані
- Микола й Лиска
- Дрібненькі грушки
- Котик та кухар
- Гнідко та Сірко
- Снігир та Щиглик
- Метелик (Байка)
- Свинка
- Миша – городянка і миша – хуторянка
- Сама з собою
- Чайка
- Орел на визволі
- Байка предковічна
- Найкращі діти - матусі
- Весела пісня
- Маленький вітрячок
- Розділ світа
З незібраних поезій (1886—1913)
- Орел
- Діброва смутная вже листячко ронила
- Минула молодість!.. Мов пісня прошуміла!.
- Золото
- Перед морем
- Не вмре поезія
- Ноктюрно
- До кобзаря
- Осіннє листя
- Краю рідний! Серце рветься
- Миколі Лисенкові
- Сповідь
- Гай-гай, мій гаю красний
- Остання квітка
Інші вірші
- Перший вінок
- Зимовий вечір
- Снігова баба
- З ґринджолятами
- Не ховайся місяченьку
- Новину сьогодні зранку
- Вертаються школярики
- Школярик на виїзді
- Сон
- Зайчатко й хлоп'ятко
- Сніговий дід
- Згуба
- Весняні квіти
- Чарівниця
- Хто ж чарівниця тая мила
- Діточкам
- До діточок
- Доки мені, неборачку...
- Вишеньки-сережки
- Пісенька
- Змислений котик (Тямущий котик)
- Зайчик-Джигунчик
- Котик-мурчик
- Мудра кицька
- Співаки
- Сусіди
- Хатні музики й слухачі
- Мама й доня
- Іванко
- Метелик
- Сестричка й братик
- Поворіт
- Покута (Хворий котик)
- Дітвора
- Івасик
- Як швидко літо проминуло
- Змінилося все
- Сонечко
- Безконечна пісенька
- Безконечна казочка
- Був собі дід Нетяжка (Цікава казочка)
- Морквяний вояк
- Вітер
- Додому!
- Дивні пригоди
- Дивна хатка
- Хутірські прибадашки (Іду я та й іду...)
- Веснянка
- Я дівчина невеличка
- Я дівчина чепурушка
- Гарбузова родина
- Старосвітська пісенька
- Дитяча пісенька
- Лелека
- Безжурна
- Журавель
- Чорногуз, боягуз!
- Миші
- А горобчик до синички ходив
- Голоміз, голоміз
- Дала мені моя мати
- Дала мені мати корову
- Іди, іди, дощику
- Тепера, синичко-сестричко
- Сімейка
- Хазяйство
- Чи є в світі де такії молодці
- Перший зубок
- Прибадашки
- Як задумав боровик
- Пісеньки до сну
- Казочка про діда, про бабу та про курочку рябу
- Пісенька (Два півники, два піники)
- Полтавський жартик
- Стоїть гора високая
Оповідання
- Соловйовий спів
- Рятуйте!
- Біла кицька
- Артишоки
- Збентежена вечеря (Різдвяна пригода)
- Півтора оселедця (Пригода з нашої бувальщини)
- Сосонка
- Товаришки
- Малий музика Моцарт
- Увінчаний співець
- На хуторі
- Хлопчик та ведмідь
- Премудра приповість
- Пожди, бабо, нових правів
- Мишача рада
- Рябко
- Куликове болото
- Найгірші вороги
- Мар'їне багатіння
- Чад:
Малі жанри
Поеми
Переклади та переспіви
- Анчар
- От знову завітав я
- Ні, не тебе так щиро я люблю
- Весняним ранком
- Той мого божевілля бажав
- Друже, брате, замучений брате, сумний! (З С. Надсона)
- Краю рідний, здоров! (З С. Надсона)
- В пам'яткову книжку Зосі (З Ю. Словацького)
- Стокротки (З Ю. Словацького)
- Там, коли будеш, в моїй тій країні (З Ю. Словацького)
- Розстання (З Ю. Словацького)
- Пісня (З Ю. Словацького)
- Співець (З Владислава Сирокомлі)
- З пісень раба (Із Сватоплука Чеха)
- Дедал і Ікар (З Овідія Назона)
- До Ліни (З Й.-В. Гете)
- Коханець у всіх постатях (З Й.-В. Гете)
- Весняні співи (З Г. Гейне)
- Ні, серце, не журюся (З Г. Гейне)
- Діти (З Віктора Гюго)
- Як тут душа всяка — на щастя (З Віктора Гюго)
- Край вази, де квітки все берегла, ти гралась (З Сюллі Прюдома)
- Мій друже! Так я долю знаю добре (З Віктора Гюго)
- З італійської
П'єси
- Сужена - не огужена!
- Світова річ
Казки
- Журавель та чапля
- Горобець та билина
- Ворона й Рак
- Морозова кара
- Жадний чоловік та гадюка
- Пан Коцький
- Солом'яний бичок
- Лисичка-сестричка й вовк
- Лисичка в суддях
- Зайчик
- Лисиччина учта
- Казочка про Козу-Дерезу
- Про пастуха
- У пригоді
- Дідова рукавичка
- Про дідову дочку та бабину дочку
- Добрана пара
- Казочка про Коржика
- Казочка про Котика й Півника
Критика
- Олена Пчілка про світ дитини
- Олена Пчілка: частіше доторкатись до народних джерел
- Подвижницька діяльність Олени Пчілки
- Мовностилістична канва художньої прози Олени Пчілки
- Образи жінок-патріоток у прозі Олени Пчілки
- Духовна та інтелектуальна емансипація жінки у творах Олени Пчілки
- Олена Пчілка – шевченкознавець і громадський діяч
- «Молода Україна» Олени Пчілки та її погляди на проблеми дитячого читання
- Жанрова природа драматичних творів Олени Пчілки
- Комедія Олени Пчілки “Світова річ”: тематично-структурні зміщення
- Художня проза Олени Пчілки (історико-літературний шкіц)
- Ірина Щукіна про твір На спогад Шубертової серенади
- Церковні коляди: проблема побутування і фольклоризації (на основі студії Олени Пчілки “Украинские колядки”)
- Спільність генези колядок, веснянок та весільних пісень (на основі розвідки Олени Пчілки “Украинские колядки”)
- Журнал «Молода Україна» Олени Пчілки в історії розвитку дитячої літератури
Відео