Олена Пчілка. Діти (З Віктора Гюго)
(З Віктора Гюго)
Ось і дитинка ввійшла.
Вся родина гукає,
Кличе, радіє!
Те світло, що в оченьках сяє,
В очах старіших заграло усіх;
І найсмутніші обличчя яснішими стали,
Як те дитятко мале увидали,
Любеє, повне утіх!
Часом собі край багаття свого сидимо
Та про поважнії справи все річ ведемо
Або читаєм якеєсь письмо;
Прийде дитинка — гей набік поважнії речі!
Всі ті писання величні — теж не до речі!
Все вже на усміх зійшло!..
Ти-бо, дитинонько,— любая ніжна краса!
Ще ж бо душа твоя чиста, як рання роса,
Зла ще не віда вона!
Оченьки світ пізнають, розглядають його,
Ніженьки зважить не вміють ще кроку свого,
Рученька вчинку лихого не зна.
Гарна дитинонька — усміх її чарівний,
Щирая віра і погляд, як небо, ясний,
Мова її золота,
Все вона хоче сказать, мов веселочка грає.
Ангол прекрасний! Він душу життю віддає,
А поцілункам — уста!
Боже! Не дай мені бачить, мені і усім
Любим моїм, навіть тим воріженькам лихим,
Що утішаються лихом моїм,
Боже, не дай ти їм бачити літо без квіток,
Тихі гніздечка без пташок, улик без пчілок,
Хату спустілу без діток!
«Дзвіно́к» (в оригіналі — «Дзвôнокъ») — український ілюстрований двотижневик для дітей і молоді, видавався у Львові 1890—1914. Видання призначалося для дітей середнього і старшого шкільного віку.
