(1940-1992)
Іван Сокульський - поет, перекладач, громадський та політичний діяч, редактор дніпропетровського незалежного культурологічного журналу «Пороги», автор книг «Владар каменю», «Означення волі», «Листи до Марієчки».
Всюди він почувався насамперед поетом, і його відстороненість від довколишньої суєти постійно впадала в вічі. Інтелігентність складала одну з найпримітніших рис Іванової вдачі - не показна, але глибока. Завжди ввічливий, м’який у поводженні, він жив у царині власних поетичних відчувань та розмислів.
Із самого початку Сокульський проявив себе як тонкий лірик і свідомий патріот, зберігши ліричне та патріотичне начала у своїй поезії протягом усієї творчої діяльності.
У творчості Івана Сокульського превалювала триєдність: поряд із патріотичним і мистецьким з’явилося потужне батьківське начало, що стало поштовхом до еволюції письменницької його манери. Паралельно з патріотичною і громадською лірикою почала розвиватися лірика інтимного плану. Письменник приділяв більше уваги розробці нових для нього жанрів - казки, новели, акварелі.
Популярні твори:
Лірика. Вибрані поезії
- Кілька слів про себе
- Світ – від світла
- Я владар каменю...
- Мій каменю, сльозо моя, що впала...
- Чи бачив ти, як плаче камінь?
- Тут скитська ніч...
- Каменю – з каменю!
- Я мовчу, як Дніпрові пороги...
- Забери мене звідси, Дніпре...
- Гора
- Вода заховалась у камінь...
- Покликав день за обрії сумні...
- У цьому камені – мої усі віки...
- Дніпро показує мені свою далеч...
- Пороги! Пороги!.. Послухай...
- Все далі, все вище – до Бога...
- З далини, із тиші, від безмов’я...
- Стало тісно в собі, ніби в камені...
- Меса сі мінор Й.Баха
- Ця музика, що вільно небом лине...
- Дерево летить крізь тишу...
- Означення степу
- Замирення зі світом – осінь!..
- Оце ж вона і є – осінь!..
- Наблизився день до слова...
- Тихіше тиші твоє слово...
- Глибоке зітхання... Печально...
- Осені видих глибокий...
- Осінь, осінь, – чистий образ Божий!
- Татарська пісня
- Корона осені, корона смутку й суму...
- Калини суть, ти в осені чи в слові?
- Як хочеться хмарі розтанути в небі...
- Не згадать, не здумати, що сталось!
- Запах пам’ятає квітку...
- В краю опівнічнім
- Мені сняться міста, що в них часу по вінця...
- Над снігами — луна... Мов по мертвому — дзвони...
- Білий сніг не пам’ята води...
- Як поема — в дощі, як у морі заховані води...
- Поруч днів, поруч осені й літа...
- Сміється сонях на вгороді...
- Поглядаю та й наспівую стиха...
- Дерево прийшло до світла ночі...
- Ріка
- У відповідь на тишу — ранок...
- Музика
- Пейзаж
- Карпатські етюди
- Водо, пощо втікаєш?..
- Як небо — йде, як виростає хмара...
- З дощем і сном з’єдналися Карпати!..
- Дощу єство, м’яке й пахуче...
- Давня вода, далека...
- Сон давньоминулої юності
- Наблизилась осінь — схилилась...
- Елегія
- Будяк
- До степу!
- Будьте ж ви досконалі, як досконалі дерева...
- Довір’я осені, довір’я листя й крові...
- Початок осені
- Така пора: не літо і не осінь!
- Перша осінь
- І я, о Львове, пізній твій поет!
- Прозорий час — крізь камінь цей — тече...
- По що ця пісня, голос цей звідкіль?
- І наша є — хвилина ця остання...
- Тиша
- Спішить вода... її домівка — небо...
- У пам'яті
- Місяць
- Шлюзує ніч, і сни все плинуть, плинуть...
- А там з-під хмари — тінь глибока!
- Дивись і жди. І слухай: в світі — осінь!..
- У світло дня докинуть мить колишню...
- Стікає даль, і тиша йде за нею...
- Не згадать, не здумати, що сталось!
- Предметний світ. Торкни його — звучання!
- У затінку твого голосу — тиша...
- Голублять небо хмари і дерева...
- Схилилось небо. Хмара — лине...
- Погідне дерево — в золоті й блакиті!
- Довічна мить! Довічна даль і тиша...
- І птах, і дерево, і вітер...
- Блакить і золото. І полум’я багряне...
- Чую, земле, твій сум барвінковий...
- Осіннього дня діадема!
- О, як багато її, цієї осені, що над світом!
- Позад Тебе — золота і тиші!
- Не доспіватись до осені й тиші!
- Глибоке зітхання... Печально...
- Осені віддих глибокий...
- Прощання світу! Відлітає осінь...
- Навскіс небес хмарину вітер гонить...
- Кострище осені! Згора останнє літо...
- Втомилось листя. Падає поволі...
- Епічний день — між мурами і сонцем...
- Над світом звелась ренесансова осінь...
- Поза день западає далеч...
- Варіація №...
- Сонет
- Вечір в Карпатах
- Ми прийшли вже до світу створеного...
- І лине, мов птах, увертюра дороги...
- Крило зорі. Побожно ранок сходить...
- Ніколи не буде такого, щоб я не прокинувся вранці...
- Виходить день — з рожевого туману...
- Світосонце! Світоголос!
- Станси осені
- Родичам - деревам
- Армади хмар ідуть на захід...
- В морозній тиші — дерево закуте...
- Світанок
- Під небом — сад, під небом чисте листя...
- Перша тиша життя...
- А ніч не схована, відкрита...
- Тиша вголос. Квітне пам’ять нею...
- Вічна дорога — це Тиша і Слово...
- Тиша і далеч спрозорили ніч...
- Ранковий лет — підойма неба...
- Такий далекий і печальний місяць!..
- Відхід небес, відхід трави і тиші...
- Пасеться кінь, пасуться ніч і тиша...
- Не вдома. В світі. Так далеко!..
- Сказати степ, і ним дійти до суті...
- Знесилене літо — тихо...
- Літо снує золоту павутину...
- Повільний вечір, мов зітхання...
- Оце ж мій гай, моя господа!..
- Птах до птаха летить... Вечоріє...
- Золота віть
- Крила і вітер...
- Пантеон осені
- Повечір’я. Золото і тиша...
- Орисе! Любо! Світ страшний...
- Не кидає тіні глід колючий...
- Зорі. Вічність. Небеса...
- Пощо цей птах зі співом голосним?..
- Абрикоса
- Насаджений рай під небом...
- Поруч тайна, близько велич!..
- Січовики
- Рондо
- Там сонця і світу, простору і неба!..
- Під місяцем
- Кайдацький міст
- Дніпропетровське
- Клечальний степ! Безмежний пах маслини...
- Третя тиша
- Мов струна, тече-говорить тиша...
- Вгору йде дим (на погоду!)...
- Плаче квітка нерозквітла...
- Спогад
- Дніпрові пороги
- Пам'яті батька
- Монолог полеглого на війні
- Лужанка
- Із степових сонетів (Макартет, Вітер, Серпень, Либідь)
- Хай світанку цього ніхто не чіпає!..
- Пам’ять — без розлуки...
- Дорога
- Спокійся, далеч, будь прозора, тише...
- На місці колишнього села
- Задивилося літо — в осінь...
- Не називай ім’я мого. Далеко...
- Понад нами — громи, через ніч — блискавиці...
- Шелести, тополе, шелести!..
- Добудь цей день, цю тишу й далеч!..
- Ніч єдина й одна, ніч на звук вже не та...
- Від любові любов, і від тиші тиша...
- Присвят осені
- Молитва осені
- Бери мене, сон! Бери мене, тишо!..
- Спогадати
- Золотом стане тиша...
- Вона почалася із себе, Дорога...
- Ввійти в цей день відкритий...
- Відкрито усе — до співу...
- Простір Неділі. Сонце...
- Здаровано простір і світло...
- Поволі горить степу простір...
- Осінь зависла на крилах незримих...
- Назве себе тиша і сонце...
- Віруй і молися...
- Є лиш чин і подвиг...
- Святиться обрій і святиться далеч...
- І є ім’я, ім’я його повсюдне...
- Потойбік далечі — Єднання...
- Вогонь сумних твоїх пісень...
- Твоя розвиднілась печаль...
- Українськість моя далека!..
- В небесах Твоїх — святості тиша...
- Богородице! Золото й синь...
- На вічності настояне колишнє...
- Даруєш нам, Боже, людське ім’я...
- Могуття світу! Все у світі — поруч...
- Вино цих днів, степів і тиші...
- Портрет
- Простір світла і тиші, простір нас і звучання...
- Мій спадок літ, ужинок мій печальний!..
- Палає простір. Далеч!..
- Ніч схилилася. Станули тіні...
- Поволі горить степу простір... (ІІ варіант)
- Розлука — простір нашого Єднання...
- Відкрито усе — дорога!..
- Я Тебе розповім — собою!..
- На одній хвилі
- Тут свято осені, тут літа перемога!..
- Пахне простір і час. Дозвілля...
- Вода свою далеч світить...
- Слово моє! Ти прозоре, як Осінь...
- До небес, мов до слова — близько...
- Назве себе тиша і сонце...
- Тиша без упину...
- Передощилось. Відгриміло...
- Місяць жовтень
- Що сказали б трави?..
- Сон
- Аби не було війни...
- Далеч світу — тиші і блакиті...
- Давня ніч! Далека і розлога...
- Пам’ятай, є трави і вода...
- Як висловитись небу і траві?..
- Довільний розквіт хмар, довільність неба...
- Перше кохання
- В зажурі птах: яке ж рівнинне небо!..
- Натомившись, пішов чоловік...
- Мені сняться міста, що в них часу по вінця...
- Весно, сестро, зачекай!..
- Меланхолія снігу. Тиша і відстань...
- О хмари, хмари, біле хмаровиння...
- І всі відтінки голубого...
- Ранок
- Сіно сохне, сіно пахне...
- До слова слово — дія...
- Душа задумана сумує...
- Кульбаби кулі посивілі...
- Полудень. Тиша. Чуть зозулю...
- Перебіг хмар у вигримілім небі...
- Залишилось ранків і тиші...
- Будують хмари гори і міста...
- Хмари зійшли, побільшало неба...
- Дніпро спинивсь, він молиться під небом...
- Ще сили скільки в літа...
- І затоплює сон мої луки, що ген простяглися...
- Осінь — це світ понад світом...
- Лаврів
- В моїй душі цей птах летить...
- Будівля неба: хмари й височінь...
- Довільний розквіт хмар — як просторо у небі!..
- Перейшли всі квіти, і вода...
- Ви, хмари, йдіть. Дивіться, чисті води!..
- Це мова неба — хмари...
- Призахідне світло — прощання...
- І чується меланхолія снігу...
- Світло сльози. Я проник у твоє золоте повносвіття...
- Осінь припадає до землі...
- На крилі рушниковім — сонце схилилось...
- За кряжем — кряж...
- Душа поволі відлітає...
Критика
- Еволюція І. Сокульського як митця: на матеріалі збірки «Листи до Марієчки»
- Нескорений степовик
- Мед із каменю, або Друге пришестя Івана Сокульського
Відео
Аудіо