Ірина Жиленко

Ірина Жиленко. Биография, критика, произведения

Цілком вийшовши із шістдесятницької естетики, Ірина Жиленко, проте, є не оратором, як чимало шістдесятників, а дослідником людської душі і, якщо можна так висловитись, душі суспільства.

У світі Ірини Жиленко немає болісного роздвоєння між плоттю і духом, між земним і небесним, між вічним і минущим: яке ж бо роздвоєння у світі гармонії? Спокій, затишок, маленькі земні радощі, примирення зі світом і з собою — це ті емоційкі й етичні константи, за якими легко впізнаєш поезію письменниці.

Символи, образи І. Жиленко — місткі й незатуманені, часом вони чи не напівфольклорні. Її твори позначені синтезом позірно простого, «незакучерявленого» викладу та глибоко своєрідної, несподіваної думки.Парадокси, оксюморони, поєднання (і навдивовижу органічне) високого, піднесеного із буденним, низьким — улюблена гра авторки.

Гедоніст і стоїк, гуманіст і скептик, мудрець, спраглий пізнання, і переконаний агностик, для якого таїна назавжди залишиться Божою таїною, — все це вона, Ірина Жиленко. Така багатоликість у єдиному для неї цілком природна.

Біографія

Твори

Популярне:


Збірка Світло вечірнє:

Світло вечірнє

  • Світло вечірнє
  • Там, за осінньою горою...
  • Моя самотність — солодкий хрест
  • День мій, світлий і тихий...
  • Усе збайдужіло мені...
  • Не гнівайся, що не приходжу в гості...
  • На великій воді і каміння пливе...
  • Деньок осінній тягнеться спокволу...
  • Проминули святого Іллю...
  • Фаянсовий домик засніжений...
  • На вазончику стільки сердець...
  • Зелена свічка в міднім свічнику...
  • У серці біль, мов свічечка розквітла...
  • Якщо ти не пішла у кіно...
  • Може, це і останнє літо...
  • Сонце вже низьке і смутнувате...
  • Натюрморт із квітами
  • Літній ранок
  • Коло за колом
  • Я дописала Вам листа... 
  • Civitas solis 
  • Півонії, кольору вишні... 
  • Вже не варю я зелених борщів... 
  • Страсна п'ятниця 
  • ​Був ранок з голосом зозулі...  
  • Рідіє сад щомиті і щодня... 
  • Осінні зійшли холоди... 
  • ​Під вікном на дзиглику сиджу... 
  • ​Коли вже — ні вогню, ні диму... 
  • ​Сяду. Заб'юсь у куток... 
  • Ціле літо, цілу вічність, день при дні... 
  • Читаю в дощ 
  • Вітер носить... 
  • Художник 
  • А сад іще й не цвів... 
  • Нема куди старенькій поспішать... 
  • Вітер підхопив мою печаль... 
  • П​ерелітую літо... 
  • ​Зимова ніч. У сніжному вікні...  
  • Сніг ішов, аж поки впав... 
  • Хатка 
  • Ще можна по білому світу іти...   

  • Сльоза за сльозою


    Критика

    Відео

    Аудіо

    Ірина Жиленко. Любов

     

    17.08.2017 17
    ​Вже я звусь не Ірина, на жаль. Називай мене “смертна печаль”.
    17.08.2017 18
    Ірина Жиленко. ​Село в димах, роздимлене, їмлисте...
    17.08.2017 18
    Ірина Жиленко. ​Всі забули про мене...
    17.08.2017 15
    Ірина Жиленко. ​Я колись жила у казці...
    16.08.2017 21
    Ірина Жиленко. ​Я вранці думаю: от знову день прийшов...
    16.08.2017 20
    Ірина Жиленко. ​Земля забрала милого...
    16.08.2017 19
    Ірина Жиленко. ​Чомусь не пишеться мені...
    13.08.2017 20
    Ірина Жиленко. ​Старіть — як зіходить в дитинство...
    13.08.2017 16
    ​З кожним роком дорожчає час...
    13.08.2017 17
    ​Мій сильний, мій приборкувач життя!..
    13.08.2017 22
    ​Так мало ми жили. І так багато!
    29.07.2017 25
    Ірина Жиленко. ​Я не живу. Я просто піч топлю.
    123 > >>